Методика проведення польових обстежень ерозійних процесів

Методика проведення польових обстежень кризових явищ передбачає наявність кліматичної, ландшафтної і ерозійної карт, картосхеми повторюваності посух на території України та іншого картографічного матеріалу місцевості, де планується вести обстеження. Також необхідно мати план землекористування, на якому показані усі основні об¢єкти господарської діяльності, поля сівозмін, їх площа, постійні дороги, виробничі і житлові будови, а також грунтовий нарис господарства з описом грунтових розрізів, схемою їх розташування і аналітичними матеріалами та пояснювальну записку до землеустрою.

Обробка, систематизація і узагальнення перелічених матеріалів дає змогу визначити основні ландшафтно – кліматичні, екологічні і господарські особливості місцевості, виділити види ландшафтів, які потребують різного устрою, визначити особливості і засоби оптимізації їх стану і напряму змін, попередньо оцінити раціональність розміщення різних типів сівозмін і засобів захисту їх від основних деструктивних процесів.

Перед обстеженням території необхідно поєднати карту землекористування з картами рельєфу і грунтів. Це дає змогу мати при обстеженні одну "робочу" карту, насичену необхідним матеріалом, на яку можна нанести усі дані, отримані при обстежені.

Обстеження необхідно проводити у той час, коли проявлення ерозійних процесів ймовірне і небезпечне. Для районів інтенсивного розвитку вітрової ерозії воно повинно здійснюватися весною на початку польових робіт, коли поверхневий шар грунтів найбільш розпушений завдяки коливанню температур, висиханню та зволоженню.

Для визначення схильності грунту до водної ерозії, а також в районах\ де вітрова ерозія може проявитися на протязі всього теплого періоду, діагностичні показники, необхідно визначати у динаміці (весна, період стиглості колосових культур і післяжнивний період).

Обстеження починають з рекогносцирування, окомірної оцінки ландшафтної різноманітності землекористування (перший етап). При цьому створюють схему розміщення видів, типів ландшафтів з виділенням геоморфологічних особливостей місцевості (вододіл, схилові участки, з урахуванням їх орієнтації до сторін світу, крутості, довжини порізаності, еродованості та ін.), місць виходу близько до поверхні підстилаючих гірських порід. Окремо виділяють схили балок з одночасним описом їх рослинноті, заплави і тераси рік і малих річок, яри, їх розчленованість, виділяють також поди, улоговини стоку тощо. Все це наносять на схему у вигляді умовних масштабних і позамасштабних позначок з наступним уточненням їх меж об¢єнаній карті (землекористування, рельєфу і грунтів).

Одночасно при рекогносцируванні здійснюють опис всіх існуючих на території полезахисних лісових смуг, лісових масивів та інших насаджень з визначенням їх довжини, ширини, породного складу, приблизного віку, середнбьої висоти і конструкції. При цьому всі обміри заносять в спеціальний журнал; кожній ділянці смуги надається свій номер, який в свою чергу наноситься на об¢єднану карту. Це необхідно знати для визначення основних прогнозних параметрів ефективності проектних лісосмуг, особливо для районів, де відмічено вітрову ерозію, посухи і суховії.



Другим етапом є грунтово – ерозійне обстеження, завданням якого є пошук репрезентативних точок для відбору зразків з метою визначення параметрів, які характеризують схильність грунтів до ерозії. Підбирають точки, які б характеризували найбільш типові умови залягання грунтів з урахуванням їх розміщення на елементах рельєфу, еродованості, намитості і наявності. На площі 1 км2 необхідно мати до 10 – 20 точок спостережень. На кожній з них описують морфологічний профіль грунту з визначенням генетичних горизонтів, глибини їх залягання, забарвлення, структурного складу, щільності, глибини скипання від 10 % розчину НСl, характеру переходів одного горизонту в інший, включень. Визначається попередня назва грунту.

Одночасно біля розрізу закладається 4 – 5 ділянок розміром 3 – 5 м2, з яких відбирають змішані (з кожної ділянки окремо) зразки грунту з шару 0 – 3 см для визначення грудковатості (300 – 500 г), коефіцієнту агреговатості, середньозваженого діаметру грунтових часток, зв¢язності агрегатів, структурного складу і водостійкості (до 1 кг). Крім того, відбирають зразки з усього орного шару

(0 – 10, 10 – 20 см) для визначення останніх п¢яти показників в 4 – 5 - кратному повторенні. Аналізується кожне повторення окремо.

В результаті проведеного обстеження отримують такі дані: розподіл площі землекористування на ряд ландшафтних виділів, характеристика останніх в якісному і в кількісному плані, основні особливості рельєфу, параметри для визначення ролі грунтів, грунтоутворюючих і підстилаючих порід, а також водного режиму території у створенні тієї чи іншої екологічної ситуації; прогноз змін, які можуть відбутися в результаті подальшого використання агроландшафту.

Після цього обраховують ерозійні втрати ґрунту.

ДОДАТКИ


Додаток 1 - Вихідні дані для розрахунку розділу 1.

№ п/п Адміністративні райони Щільність забруднення, Кі/км2 Рівень пестицидного навантаження, кг/га д.р. Залишкова кількість пестицидів у ґрунті, мг/кг; (ГДК) Вміст валових форм важких металів у ґрунті, мг/кг
Цезій - 137 Стронцій - 90 Елемент Кларк ГДК
Бериславський 0,08 0,01 3,5 Амбуш – 0,02 (0,05) Мідь - 20
Білозерський 0,15 0,015 4,2 Денис – 0,01 (0,01) Ванадій - 120
Великолепетиський 0,16 0,017 2,5 2,4 Д – 0 (0,25) Марганець - 1500
В.Олександрівський 0,01 - 3,2 Суміцидін – 0,01 (0,02) Хром - 200
В.Рогачицький 1,1 1,0 5,5 Тілт – 0,25 (0,2) Кобальт – 500
Високопільский 0,02 0,01 7,5 Денис – 0,06 (0,01) Нікель - 40
Генічеський 5,2 1,6 1,5 Суміцидін – - (0,02) Мідь - 25
Голопристанський 1,2 0,06 2,7 2,4 Д – - (0,25) Цинк - 300
Горностаївський 0,08 0,02 4,2 Амбуш – 0,02 (0,02) Селен – 0,01 0,01
Іванівський 0,09 0,01 8,0 Ептам – 1,8 (0,9) Кадмій – 2,5 0,5 3,0
Каланчацький 2,2 0,06 3,6 Ептам – 0,02 (0,9) Ртуть – 0,02 0,02 2,1
Каховський 3,2 2,6 Тілт – - (0,2) Свинець - 300
Нижньосірогозький 0,11 0,015 6,0 2,4 Д – 0,30 (0,25) Стронцій - 3000
Нововоронцовський 0,01 0,01 2,0 Амбуш – - (0,02) Ванадій – 145
Новотроїцький 1,3 0,04 7,5 Суміцидін – 0,05 (0,02) Марганець - 950
Скадовський 1,7 0,03 4,3 2,4 Д – 0,24 (0,25) Хром - 100
Цюрупинський 6,1 1,1 7,7 Денис – 0,06 (0,01) Кобальт – 150
Чаплинський 4,2 3,8 Суміцидін – 0,01 (0,02) Нікель - 265
Всього по Херсонській області, тис. га. - - - - - - -

Додаток 2 - Вихідні дані для розрахунку розділу 2.

№ п/п Адміністративні райони Засоленість ґрунтів, вміст токсичних солей в еквівалентах СІ (мекв./100 г ґрунту) Осолонцювання ґрунтів, вміст поглинутих натрію та калію, % від суми обмінних катіонів Якість іригаційних вод: агрономічні критерій Глибина ґрунтових вод Мінералізація ґрунтових вод г/л
Бериславський 0,20 2,8 1 клас 2,9 0,5
Білозерський 1,40 3,2 1 клас 2,3 0,35
Великолепетиський 1,60 6,5 2 клас 2,1 0,70
В.Олександрівський 3,60 3 клас 4,2 1,2
В.Рогачицький 0,20 2,5 1 клас 1,1 2,5
Високопільский 1,40 5,4 1 клас 2,0 3,1
Генічеський 2,00 7,0 2 клас 0,7 2,8
Голопристанський 3,70 10,5 3 клас 2,5 3,5
Горностаївський 0,25 2,2 1 клас 3,2 0,55
Іванівський 1,35 4,0 1 клас 1,2 0,8
Каланчацький 1,55 7,2 2 клас 1,9 0,45
Каховський 3,55 10,1 3 клас 3,4 0,35
Нижньосірогозький 0,25 2,9 1 клас 4,2 3,4
Нововоронцовський 1,45 3,5 1 клас 2,2 1,2
Новотроїцький 2,10 9,0 2 клас 2,3 0,55
Скадовський 3,65 10,5 3 клас 1,8 0,35
Цюрупинський 0,28 2,1 1 клас 2,2 1,6
Чаплинський 1,33 5,5 2 клас 4,3 2,8

Додаток 3 – Вихідні данні до розрахунку розділу 3

№ варіанту Район Тип ґрунту Потужність верхнього гумусового горизонту, мм Середньорічні ерозійні втрати ґрунту, т/га викликаної Структура ґрунту за ступенем еродованості, % Шар потенційного стоку, мм
водною вітровою
Бериславський Темно - каштанові 16,5 Нееродовані – 40 % Слабоеродовані – 30 % Середньоеродовані – 30 % 9,0
Білозерський Чорноземи глинисто – пісчані та супісчані 8,8 7,5 Нееродовані – 75 % Слабоеродовані – 25 % 6,0
Великолепетиський Подові глее - солоді 4,05 12,2 Нееродовані – 60 % Слабоеродовані – 40 % 4,2
В.Олександрівський Темно - каштанові 4,1 5,5 Нееродовані –58 % Слабоеродовані – 10 % Середньоеродовані – 5 % 4,5
В.Рогачицький Чорноземи південні, середньосуглинкові 4,2 5,6 Нееродовані –75 % Слабоеродовані – 20 % Середньоеродовані – 5 % 8,0
Високопільский Каштанові 2,2 1,5 Нееродовані –70 % Слабоеродовані – 27 % Середньоеродовані – 3 % 5,1

Продовження додатку.. 3
Генічеський Каштанові, середньо солонцюваті 3,0 5,0 Нееродовані – 90 % Слабоеродовані – 5 % Середньоеродовані – 5 % 4,0
Голопристанський Дерново - пісчані 6,0 5,0 Нееродовані – 50 % Слабоеродовані – 20 % Середньоеродовані – 30 % 14,0
Горностаївський Лучно - чорноземні 3,5 Нееродовані – 85 % Слабоеродовані – 15 % 4,2
Іванівський Чорноземи південні, залишкова солонцюваті 12,5 Нееродовані – 60 % Слабоеродовані – 10 % Середньоеродовані – 30 % 10,0
Каланчацький Солончаки 4,0 8,0 Нееродовані – 75 % Слабоеродовані – 20 % Середньоеродовані – 5 % 5,5
Каховський Темно - каштанові 8,5 Нееродовані – 70 % Слабоеродовані – 25 % Середньоеродовані – 5 % 6,0
Нижньосірогозький Чорноземи південні, малогумусні 4,0 5,0 Нееродовані – 86 % Слабоеродовані – 14 % 3,5

Продовження додатку 3
Нововоронцовський Чорноземи південні, малогумусні 37,5 Нееродовані – 10 % Слабоеродовані – 10 % Середньоеродовані – 60 % Сильеродовані – 20 % 27,0
Новотроїцький Каштанові, середньосолонцюваті Нееродовані – 45 % Слабоеродовані – 10 % Середньоеродовані – 40 % Сильеродовані – 5 % 18,0
Скадовський Солонці 16,4 Нееродовані – 10 % Слабоеродовані – 10 % Середньоеродовані – 40 % Сильеродовані – 40 %
Цюрупинський Дерново - пісчані 3,0 5,0 Нееродовані – 75 % Слабоеродовані – 20 % Середньоеродовані – 5 % 6,0
Чаплинський Лучно - каштанові 38,1 Нееродовані – 10 % Слабоеродовані –20 % Середньоеродовані – 50 % Сильеродовані – 20 % 26,2


Література

1. Сохнич А.Я. Моніторинг земель: Навчальний пос. / Львів. держ. агроуніверситет, Львів, 1997. – 131 с.

2. Методика моніторингу земель, що перебувають в кризовому стані / Балюк С.А., Блохіна Н.М., Білолипський В.О. та ін. – Харків, 1998. – 88 с.

3. Організація і ведення еколого – меліоративного моніторингу. Частина 1 – Зрошувані землі. – ВБН 33. – 5.5 – 01 – 97. – К.: Державний комітет України по водному господарству, 2002. – 64 с.

4. Методика проведення комплексу моніторингових робіт у системі Держводгоспу. Частина 1 – комплекс моніторингових робіт на масивах зрошення України. Методи виконання аналізів і визначення показників еколого – меліоративного стану земель. – Посібник 1 до ВБН 33 – 5.5 – 01 –97 “Організація і ведення еколого – меліоративного моніторингу”, частина 1 – Зрошувані землі. – К.: Державний комітет України по водному господарству, 2002. – 94 с.

5. Порядок оцінки солонцюватості ґрунтів у зонах впливу зрошувальних систем. Посібник до ВНД 33 – 5.5 – 11 – 02 “інструкція з проведення грунтово – сольової зйомки на зрошуваних землях України”. – К.: Державний комітет України по водному господарству, 2002. – 19 с.

6. Методика оцінки і прогнозу еколого – меліоративного стану меліоративного стану меліорованих земель. Частина 1 – Методика оцінки і прогнозу еколого – меліоративного стану і стійкості земель при зрошенні / (Посібник 2 до ВБН 33 5.5 – 01 – 97). – К.: Держводгосп України, 2002. – 147 с.

7. Медведев В.В. Мониторинг почв Украины. Концепция, предварительные результаты, задачи. Харьков.: ПФ «Антивка», 2002. – 428 с.

8. Земельний кодекс України. 25 жовтня 2001 р.




3925901618439020.html
3925964337167503.html
    PR.RU™