Тема 1. Державна мова — мова професійного спілкування

1. Поняття національної та літературної мови.

2. Найістотніші ознаки літературної мови. Усна і писемна форми літературної мови

3. Функції мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.

4. Мовні норми.

5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Правопис:

Уживання апострофу та м’якого знаку.

ЗАВДАННЯ

1. Коротко розкрийте зміст теоретичних питань (для підготовки використовуйте список основної та додаткової літератури).

2. Виконайте практичні завдання:

1.1. Прочитайте і перекажіть.

Найбільше та найдорожче добро в кожного народу − це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку він складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування (Панас Мирний).

II. Поміркуйте, як треба розуміти висловлювання Панаса Мирного?

Аргументуйте думку, добираючи власні приклади.

III. Розкажіть про роль мови в житті нашого народу та у власному житті.

2.1. Прочитайте текст. З'ясуйте його стиль та тип мовлення. Доберіть заголовок.

Люди спілкуються між собою за допомогою мови. Обмін думками, життєвим досвідом здійснюється в процесі мовлення.

Нема нічого такого, про що не можна було б розповісти. Тому мова − найдосконаліший засіб спілкування людей. Кожна людина навчається мови від тих, хто її оточує. Суспільство (сім'я, знайомі, дитячий садок, школа) навчає людину мови. Якщо дитина виросте не серед людей, а наприклад, серед тварин (такі випадки відомі), то вона не навчиться говорити.

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо, «таким, як він є». Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови.

Мова − засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах.

Мова − найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження й передавання думок, почуттів, волевиявлень.

Мова − це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.

Мова − явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві.

Мова − засіб спілкування не тільки між людьми, що живуть в один час, а й між поколіннями.

Завдяки мові відомі думки, спосіб життя людей, що жили в сиву давнину.

Мова − величезне надбання людського суспільства.

Мова − не тільки витвір історії суспільства, але й активний чинник цієї історії.

Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комунікативних актах в усіх сферах громадського й особистого життя.



Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.

II. Виділіть у тексті та запишіть фразу, що передає його основний зміст.

III.Складіть і запишіть план тексту. Використайте для цього речення з кожного абзацу.

3. Пригадайте і розкажіть, що ви знаєте з середньої школи про такі поняття, як мова, мовлення, спілкування, мовленнєва діяльність. Які є форми спілкування?

4.Складіть діалог (полілог) на тему «Мовлення − це мова в роботі». Використайте в ньому теоретичний матеріал, поданий вище, і побудуйте текст у вигляді запитань і відповідей на практичному занятті.

5.1. З'ясуйте, як ви розумієте такі вирази:

мова − засіб мислення;

мова − засіб інтелектуальної діяльності людей; мова - засіб спілкування;

мова − засіб оволодіння суспільно-історичним надбанням людства;

мова − засіб людського пізнання.

II. Доведіть правильність цих слів і аргументуйте прикладами.

6. Дайте письмові відповіді на запитання:

1.Як ви розумієте поняття «мова», «мовлення»?

2.Які умови потрібні для спілкування?

3.Якими формами спілкування ви користуєтесь?

Як ви розумієте поняття «культура мовлення»?

7.1. Прочитайте текст. Доберіть заголовок.

Віками народ витворював собі цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов серед слов'янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівнянної краси, дала світові України геніальних поетів, зажило українське слово шани і визнання серед народів близьких і далеких (О. Гончар).

II. Яка основна думка тексту? Аргументуйте своїми прикладами.

8. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про літературну мову? Складіть тези прочитаного і запишіть.

Зміст поняття літературної мови розкривається в таких її ознаках, як відпрацьованість і перевіреність суспільною практикою в плані задоволення потреб мовної комунікації (усної і писемної) всіма засобами, здатність охоплювати і відображати: сучасний рівень людських знань, багатофункціональність у всіх сферах життя тощо.

Мова кожного народу поділяється на діалекти, що складаються з низки говірок. Українська мова має три діалектні групи: північну (поліську), південно-східну і південно-західну. На базі якогось діалекту, як правило, виникає і формується літературна мова. Українська літературна мова постала на ґрунті середньо-наддніпрянських говорів, поширених на Полтавщині, Київщині, Черкащині, Кіровоградщині. Кожна літературна мова вбирає все найкраще, що є в її діалектах. Це стосується й української мови. Вона досягла високого рівня розвитку завдяки зв'язку з усіма діалектами і відбору з них тих спільних засобів, що об'єднуються в єдину літературну мову.



Уміння володіти мовою складається з таких компонентів: 1) індивідуальне багатство словника 2) досконале володіння способами поєднання слів у речення; 3) розрізнення мовних засобів за їх стилістичним забарвленням; 4) фонетико-інтонаційна виразність мовлення.

Глибоке знання живого літературного слова завжди застереже мовця від того, щоб у розповіді, наприклад, про свою службову діяльність перед аудиторією, де немає спеціалістів, користуватися вузьковживаними професійними поняттями. Дивно було б також у товаристві освічених людей почути діалектну говірку. І зовсім недопустимо користуватися так званим суржиком - сумішшю української і російської мов. Культура мови - ще не професійне вміння, властиве, скажімо, учителям-філологам, а одна з важливих рис і властивостей найширших мас громадян. Слово мовлене чи написане збуджує думку й почуття, коли воно доречне, змістовне, стилістично відшліфоване. Недбала форма висловлення свідчить про неглибоку, неточну думку. Адже мова - не лише засіб передачі думки, а й засіб її формування, народження. Ось чому коли говоримо про високу культуру мови, про відчуття естетичної природи слова як риси загальної культури людей, то насамперед маємо на увазі високу культуру мислення, культуру вираження людських емоцій, почуттів. Згадаймо слова М. Рильського: «Мова − втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за доступність мови, за багатство мови».

Сучасна українська літературна мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та іншими культурними діячами. Вона за своїм походженням зв'язана з місцевими діалектами, бо виникла на їх основі. Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв'язку, вона безперервно збагачується за рахунок народних говорів.

Літературна мова впливає на місцеві говори і сприяє їх зближенню із загальнонародною національною мовою. Українська літературна мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови В. Сухомлинський так характеризує українську мову: «Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисте, як самі перла».

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовленнєвій практиці.

9. Прочитайте. Доберіть заголовок до тексту. Складіть план прочитаного й перекажіть текст, дотримуючись стилю оригіналу.

Українська літературна мова формувалася на основі середньонаддніпрянських говорів, які раніше від інших і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Так, О. Павловський написав першу українську граматику на фактичному матеріалі саме цих говорів (1805 р.).

Значну роль у формуванні нової української літературної мови на живій народній основі відіграв І. Котляревський автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка»). Він широко використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. В першій половині XIX ст. вийшли збірки українських народних пісень, записаних з народних уст з, різноманітні за жанром і формою художні твори українських письменників (Г. Квітки-Осно'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боровиковського «Русалка Дністровая» Я. Головацького, М. Шашкевича, І. Вагилевича. Процес становлення української літературної мови на живій народній основі завершив великий поет, мислитель і борець проти гнобителів трудового народу − Тарас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літературної мови (3 підручника).

10.1. Прочитайте. Випишіть діалектні слова. Порівняйте їх з літературними, поданими в довідці.

Опустіли кошари. Тиша і пустка. Може, там десь, в глибоких долинах, звідки гори починають рости, і лунають сміх

3. Виконайте вправи №№

4. Зверніть увагу на практичне заняття № 7. Рекомендуємо розпочати підготовку заздалегідь.


ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2-3


4097609588021375.html
4097655965896307.html
    PR.RU™